Буркун, сидерат, 0.5 кг

Буркун - один з найбільш поширених сидератів, цілюща рослина. Найцінніший сидерат для карбонатних солонцюватих ґрунтів. Володіє посухостійкою і великою азотофіксуючою здатністю. Визначна властивість рослини - приємний аромат, який забезпечується кумарином, що міститься в надземній частині рослини. Прекрасний медонос.

Врожайність зеленої маси 250-400 кг на сотку, насіння - 6-12 кг з сотки.

Зелене добриво. Має міцну розгалужену, найбільшу серед бобових сидератів по масі кореневу систему, яка проникає на глибину у буркуну білого на 1-1,2 м, жовтого на 1,2-1,5 м. Завдяки клубеньковим бактеріям, які розвиваються на коренях, видобуває з повітря азот і накопичує його не менше, ніж люпин. Після розкладання в ґрунті біомаса буркуну стає легкозасвоюваним добривом, а грунт поповнюється органікою, гумусом. Ефективно поглинає поживні елементи, навіть важкорозчинні, недоступні іншим рослинам, не тільки з оброблюваного пласта, але і з глибини, а також запобігає їх вимиванню в нижні шари грунту.

Ґрунтоутворюючі та ґрунтозахисні якості. Чудово дренує, розпушує навіть підорний пласт грунту, підвищує його повітро - і вологоємність. Захищає грунт від водної та вітрової ерозії. Незкошені після першого року вегетації стебла затримують сніг, зменшують промерзання ґрунту, що сприяє більшому накопиченню вологи. Ефективно закріплює схили. Найкращий біологічний меліорант для солончаків: не тільки за рахунок дренування ґрунту поліпшує водний режим, забезпечуючи вимивання солей, але і за рахунок кореневих виділень вугільної кислоти запускає хімічні процеси розсолочення.

Фітосанітарні якості. Активно оздоровлює грунт. Є головною культурою для боротьби із звичайною кореневою гниллю злакових, особливо ячменю. Зменшує ступінь ураження стебловою та зерновою нематодою, дротяником. Відлякує мишей. Після зрізання і розкладання покращує умови життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і черв'яків, служить їм кормом. Це, в свою чергу, призводить до зменшення захворюванності рослин і підвищення врожайності.

Кормова культура. Кормовими якостями не поступається люцерні і конюшині. Використовують на сіно, силос, випас. Недолік - наявність токсичного кумарину (більше його містить жовтий буркун) і жорсткостебельність.Щоб цього уникнути, скошують не пізніше фази бутонізації - початку цвітіння. Краще давати тваринам в суміші з іншими кормами.

Медоносна культура. Медопродуктивність жовтого буркуну більша, ніж білого. Кожна квітка, а їх формується на 1 сотку більше 10 млн., живе 2 дні. На відміну від переважної більшості конюшини, яку запилюють шмелями, донники запилюються бджолами і є одними з найцінніших медоносів, бо меду виходить багато, а його смакові і лікувальні якості дуже високі. Медопродуктивність досягає 1,5-2 ц/га.

Джерелом яких елементів є: азот, бор, мідь, кобальт.

Вирощування. Дворічний сидерат - займає поле 2 роки. У перший рік дає невелику зелену масу, яку скошують, або залишають на зиму. Навесні відростає від прикореневих бруньок на стеблі і дає 2 укоси або врожай насіння. У господарствах висівають навесні під покрив озимих (поперек рядків) або ярих (одночасно з покривною культурою) зернових або однорічних трав. Норми висіву покривних культур при цьому зменшують на 15-30%. У сівозміні висівають під ярі зернові чи як парозаймаючу культуру.

У аматорському рослинництві краще сіяти самостійно, хоча це й не так вигідно – одержують урожай однієї культури, а не двох. Зате це страхує від невдач: по-перше, буркун може перерости покривну культуру, по-друге, під покривом він гірше розвивається, розріджується. Крім того, при акуратному посіві в окультурені грунти, на відміну від багатьох бобових сидератів, може і не заростати бур'янами. Як і покривну культуру, косять на висоті 18-20 см (для кращого відростання) пізніше фази бутонізації. Легко розмножується самосівом. Це важливо, якщо вирощують як укосного сидерату.

Грунти. Буркун жовтий росте на піщаних, важких суглинистих, кам'янистих, солонцюватих ґрунтах, але воліє супіщані і суглинисті з нейтральною реакцією (при рН < 5,6 потрібно вапнування). Не виносить кислих і запливаючих ґрунтів.

Вологість. Посухостійкий, особливо буркун жовтий (здатний виростати в посушливих умовах степової зони).

Температура. Морозо-і зимостійкий.

Освітленість. Світлолюбивий.